Рукшинська сільська об'єднана територіальна громада

Чернівецька область, Хотинський район

Рашків

Рашків – село, центр сільської ради. Розташоване воно на правому березі Дністра, за 18 км від районного центру, за 64 км від залізничної станції Новоселиця. Населення Рашкова налічує 1183 чол.
В писемних джерелах село вперше згадується у 1447 році. А в 1453 році логофет (канцлер) Михайло купив у власника Шендрики „едно село на Дністрі, на ім’я Рашківці (нині Рашків)”.
Але археологічні дослідження околиць села та знайдені там під час розкопок речові матеріали свідчать, що вже в давнину тут існували ранньослов’янські поселення (друга половина У-УП ст.). Вони виявлені в самому центрі села, на лівому березі річки Брідок, на березі Дністра, в урочищі Левада. Тут київські археологи розкопали 92 житла і 53 господарські ями. Всі житлові будівлі були розташовані групами по 25 (іноді -по 7) жител, складаючи один двір. Знайдені наконечники стріл, уламки ключів, дужки відер, інші речі. Знайдені також і напівземлянкові житла, які відносяться ще до більш раннього періоду.
Наприкінці ІХ ст. місцеві жителі почали застосовувати гончарний круг, який дозволяв формувати тонший посуд. Існувало у них і залізо-ливарне ремесло.
Рашківське поселення кінця УІІ-ІХ ст. належало до територіального об’єднання, яке складалось з шести селищ і городища. Городище було укріплене валами, частоколом. Проіснувало воно приблизно 250 років.
З середини ХІУ століття Рашків входить до складу Молдавського князівства. Вчені висловлюють припущення, що назва села пішла від праслов’янського чи давньоруського імені Рашко плюс суфікс «ів».
В історичних документах с. Рашків не раз зустрічається як феодальне володіння (залишилось воно селом і в період турецького панування в краї). Решта – селянам-бірникам. В 1653 році у Рашкові діяв млин, котрий мав 6 каменів, а в 1652 р. існувала майстерня з трьома вали-лами – пристроями для обробки сукна. За переписом 1774 року в селі було 34 хати, дві з яких належали попові і дякові.

В 1812 році Рашків, який тоді входив до Рукшинської волості Хотинського повіту, увійшов до складу Російської імперії. Але власники села вже помінялись. Так, в 1817 році був проведений перепис населення, який засвідчив, що в Рашкові було 112 господарств. Вотчина належала спатарю

Янко Струдзі і мала 900 ф. землі, 12 млинів і 3 сади. 1 сад належав священникові. Селяни мали 23 сади.
Пізніше власники Рашкова знову помінялися. В 1840 році селом володіла поміщиця Катерина Гикава з Молдавії, а в 1886 році селом Рашків із слобідкою володів Чолак Карп Емануілович. Йому належали 353 десятин землі і 838 десятин лісу. В селі нараховувалось 222 господарства.
Селяни (голови господарств) за невеликі наділи змушені були виконувати різні повинності на користь феодала і держави.
За „Положенням” 1868 року селяни повинні були одержати земельні наділи розміром до 5 десятин. Але одержали значно менше. Так, 222 господарства одержали по 2,9 десятин на сім’ю; під толоку виділено 111 десятин (по 0,5 десятин – на господарство). Садиба разом з орною землею складала у кожного по 2,4 десятини. Деяким селянам було наділено землю в непридатному місці, від якої вони відмовились. 9 господарств взагалі не наділили землею.

Головне заняття жителів села – землеробство. Сіяли жито, пшеницю, ячмінь і найбільше – кукурудзи (48% від усього посіву). Розводили овець і велику рогату худобу, особливо волів, яких збували на ярмарку в Хотині. Займались рибальством. Деякі господарства мали сади і виноградники.
Малоземельні та безземельні селяни батракували, працювали на сукновальнях, олійниці, водяних млинах.
Іконостас в церкві був розписаний художником Колибняком Олександром Васильовичем, жителем с. Рашків
.

В Рашкові проживали люди в основному, православної віри. Першою церквою, яка згадується у писемних джерелах, була церква Успенська, дерев’яна, споруджена у 1798 році. В 1860 році була побудована нова, теж дерев’яна, церква. І тільки 1892 року побудована кам’яна церква. У селі в цей час нараховувалося 376 господарств. Кошти в сумі 7550 рублів на побудову церкви зібрано із селян Рашкова. Церква володіла 33 десятинами землі. Священиком в ці роки був Лонгін Олександрович Бачинський.
Перша школа – земське народне училище, відкрита в 1868 році. За переписом 1884 року в Рашкові нараховувалось 35 грамотних осіб, у школі навчалось 19 хлопчиків. В 1915 році у Рашкові, крім однорічного училища, існувала церковно-приходська школа (в деякі роки – школа грамоти). У ній навчалось 30 дітей. 1895 року в училищі навчалось 50 хлопчиків і 10 дівчаток. Але курс навчання в цьому році закінчили і отримали свідоцтва тільки 3 учні (1 хлопчик і 2 дівчини). В школі працював один учитель. 1900 року в школі навчався 51 учень, а курс навчання закінчили тільки 2 хлопчики.
В 1906 році у селі проживало 1561 чоловік. Селу належало 2079 десятин землі, з них селянам тільки 855,5 десятин. 1911 року в селі проживало вже 1622 особи українців і 113 осіб іновірців.
Село Рашків сильно постраждало в 1914-1918 роках, коли проходила Перша світова війна. Багато будинків було зруйновано і селянам доводилось жити під відкритим небом.
Під час Хотинського повстання 1919 року в Рашкові був сформований повстанський загін з 60 чоловік на чолі з І. Г. Громиком. Придушивши повстання, румунські окупанти вчинили розправу над мирними жителями. Військово-польовий суд 4-го армійського корпусу румунської армії активістів присудив до розстрілу, іншим – різні терміни тюремного ув’язнення. Зокрема, Й. Корчинському присудили 1,5 р., В. Ілащуку – 2 р., Т. Піцу – 1 р., І. Г. Громику – 6 р., Г. Колибняку – 1 р., Я. Філіпчуку – 3 р., С. Я. Філіпчуку – 6 р., Ф. Я. Філіпчуку – 2 р., П. Громику – 15 р., (судили заочно) тюремного ув’язнення. Рашківчани Ф.Ливаднюк, Т. Креус, К. Ренер, Н. Ренер, Ю. Лисак, С. Іващук заочно були засуджені до довічних каторжних робіт.
В період румунського панування в селі розміщувалися жандармський пост і прикордонна застава. Жандарми жорстоко поводились з жителями села. За незначні провини, винних піддавали жорстким покаранням на посту. Рідна мова переслідувалась. Початкова школа в селі була, але навчання проводилось на румунській мові. В 1930 році в селі проживало 1637 чол.
В 1940 році румуни втекли з села, на зміну їм прийшли радянські війська. В селі відкрили семирічну школу, фельдшерський пункт, бібліотеку. Але почалася Велика Вітчизняна війна. В село повернулися румунські окупанти, які розстріляли радянських активістів. Це Сафтюк В. М., Сафтюк Г. І., Сафтюк А. О., Банар Г. Г., Мельник О. І., Мазур А. В., Тихенький П. А., Громик В. І., Леваднюк І. О., Довганюк М. В., Швець В. – всього 11 осіб.
Рашківчани брали участь в розгромі фашистських загарбників в 1941-1945 рр. 65 з них полягли на полі битви.
Від голодомору в 1946-1947 роках в селі померло 94 особи.
В 1947 році в селі створено колгосп ім. Радянської армії. Йому належало 1200 га землі, в т. ч. 900 га орної. Пізніше в селі був радгосп. Головною галуззю було садівництво. Нині на базі радгоспу створено ТзОВ „Промінь”.
В 1980 році в Рашкові збудовано типове приміщення середньої школи.
До послуг жителів села є сільський будинок культури, філія районної централізованої бібліотечної системи, відділення зв’язку, лікарська амбулаторія, магазин, диско-бар.
Село будується, омолоджується. Цьому сприяє наявність у селі цегельного заводу.
Природа навколо села, горби, скелі, урвища – все це сприяло кінорежисеру Володимиру Бортку знімати тут історико-пригодницький фільм «Тарас Бульба» за одно-іменною повістю письменника Миколи Гоголя. Саме тут, за його задумом, створено хутір Тараса Бульби.
Старовинне село Рашків назавжди увійде в історію нашого кіномистецтва.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь